САЛЬМОНЕЛА

Існує два визнаних види сальмонел в межах роду Salmonella: Salmonella enterica та Salmonella bongori. Salmonella enterica можна розділити на 6 підвидів, причому підвид Salmonella enterica є найбільш характерним для молочної худоби (Сміт (Smith), 2009 р.). Ідентифіковано понад 2500 сероварів або серотипів, які відрізняються за своїм антигенним складом. Серовари базуються на соматичних (O), джгутикових (H) та капсульних (Vi) антигенах (Бопп та ін. (Bopp et al.), 2003 р.). Клінічні ізоляти великої рогатої худоби були розділені за їхніми О-антигенами, а серовари далі згруповані в серогрупи, що відповідають буквам алфавіту (A, B, C, D і E; Пік та ін. (Peek et al.), 2017 р.). 

Ізоляти сальмонел позначаються за класифікацією сероварів/серогруп (наприклад, Salmonella enterica підвид enterica серовар Typhimurium, скорочено — Salmonella Typhimurium). Незважаючи на різноманітність сероварів, відносно небагато з них мають клінічне значення для великої рогатої худоби: а саме: Salmonella Typhimurium, S. Newport, S. Cerro та S. Dublin. Більшість ізолятів великої рогатої худоби — це сальмонели типів B, C та E, які не є специфічними для певного хазяїна, або сальмонела Дублін (тип D), яка є адаптованим до хазяїна сероваром у великої рогатої худоби (Пік та ін. (Peek et al.), 2017 р.).

Сальмонела найчастіше передається фекально-оральним шляхом від іншої худоби, гризунів, птахів або зараженого корму (Сміт (Smith), 2009 р.). 

Фактори, що визначають патогенність, включають вірулентність серотипу, дозу інокуляту, ступінь імунітету, попередній вплив та інші стресові фактори, що наразі впливають на хазяїна (Молер та ін. (Mohler et al.), 2009 р.). Потрапляючи в організм, сальмонели прикріплюються до клітин слизової оболонки і здатні руйнувати ентероцити. Прикріплення збільшується, якщо присутній шлунково-кишковий застій або нормальна мікрофлора була порушена чи ще не встановилася (Сміт (Smith), 2009 р.).

Кишкові, септичні та репродуктивні захворювання є можливими проявами сальмонельозної інфекції (Хольшбак та Пік (Holschback and Peek), 2018 р.). На ранніх стадіях гострої кишкової хвороби у хворих тварин підвищується температура, з’являється млявість, втрата апетиту, знижується молочна продуктивність, а у дорослих тільних корів можуть бути аборти . Пневмонія є все більш поширеним проявом Salmonella Dublin у телят (Пекорара та ін. (Pecorara et al.), 2017 р.). Дійні  корови можуть бути безсимптомними носіями сальмонели, що дозволяє сальмонелі залишатися невиявленою до моменту спалаху інфекції. Потенційна ймовірність того, що стадо може стати носієм сальмонели, зростає зі збільшенням розміру стада, а поширення сальмонели може бути спровоковане стресом, який відчувають тварини. Сальмонелу часто виділяють з фекалій тварин, які не мають симптомів сальмонельозу. В одному дослідженні (Ван Кессель та ін. (Van Kessel et al.), 2008 р.) сальмонела була виділена у 8% безсимптомної великої рогатої худоби. В іншому дослідженні, проведеному в США, було виявлено, що 27-31% молочних ферм мають корів, які виділяють сальмонелу; на цих фермах було виявлено від 5,4 до 7,3% великої рогатої худоби, яка виділяла сальмонелу (USDA/APHIS (Служба контролю здоров’я тварин і рослин Міністерства сільського господарства США), 2003 р.). Виявлення наявності сальмонели в стаді до виникнення спалаху інфекції дозволяє фермеру вжити заходів для боротьби з патогеном і знизити ризик виникнення спалаху в майбутньому.

КИШКОВА ПАЛИЧКА (ESCHERICHIA COLI)

Кишкова паличка, більш відома як E. coli, є добре відомим організмом, який повсюдно поширений у природі. Хоча деякі види кишкової палички є непатогенними і входять до складу нормальної мікробіоти кишківника багатьох тварин, кишкова паличка, що продукує токсин Шига (STEC), є патогенною і становить загрозу для здоров’я людини, насамперед як збудник харчової інфекції. Більшість випадків інфікування людей STEC були пов’язані з серотипом O157:H7, але серогрупи O26, O103, O111 та O145 також є важливими причинами захворювань людини (Гоулд та ін. (Gould et al.), 2013 р.). Хоча STEC не викликає кишкових захворювань у великої рогатої худоби (оскільки у великої рогатої худоби немає рецепторів до токсину Шига), його важливо контролювати з огляду на безпеку харчових продуктів і здоров’я людини. 

CLOSTRIDIUM 

Clostridia, представники родини Clostridiaceae, є важливим компонентом, коли мова йде про гігієну кормів і здоров’я ШКТ. Клостридії — грампозитивні, анаеробні, спороутворюючі бактерії, які часто зустрічаються в ґрунті та гної або в кормах, що були забруднені. Clostridium perfringens може викликати цілий ряд захворювань, основною проблемою для дійних корів є кишкові захворювання, що вражають шлунково-кишковий тракт. C. perfringens поділяють на п’ять типів, від A до E, залежно від продукування чотирьох основних токсинів (альфа, бета, епсилон та йота; (Фолер та ін. (Fohler et al.), 2016 р.)). C. perfringens стає патогенним, коли збільшуються стресові фактори (зміна корму, занадто багато крохмалю, зміна приміщення або групи тощо), а шлунково-кишковий тракт створює сприятливі умови для проліферації. Коли підвищений рівень токсинів, що виділяються C. perfringens, потрапляє в кров, це може призвести до запалення, шоку, зупинки серця і навіть смерті тварини. 

Навіщо турбуватися про ентеробактерії та клостридії в ЗЗР, гної або воді? Оцінка ЗЗР та гною на наявність ентеробактерій та клостридій надає нам цінну інформацію для обговорення використання як кормових інокулянтів, так і пробіотиків. Початкові зусилля команди компанії Chr. Hansen з кількісного визначення та опису санітарних показників на фермі були зосереджені на кормах та їх впливі на загальну якість ЗЗР та аеробну стабільність у силосній траншеї. Аналіз зразків і подальші обговорення з власниками та менеджерами молочних ферм призвели до прийняття та більш суворого дотримання критичних контрольних точок (ККТ) при збиранні, зберіганні та згодовуванні кормів, а також до збільшення використання силосних інокулянтів SILOSOLVE®.

Згодом ці зусилля вийшли за рамки силосованих кормів та портфоліо інокулянтів компанії Chr.Hansen. Комплексний гігієнічний аналіз на фермі може бути проведений для зразків ЗЗР і води, а також для кількісного визначення патогенного навантаження в комбінованих зразках гною. Зразки ЗЗР та води дають уявлення про те, що корови можуть споживати, в той час як комбіновані зразки гною слугують індикатором загального стану шлунково-кишкового тракту корів. Комбіновані зразки гною є більш точними, ніж індивідуальні або об’єднані зразки через кількість поголів’я на фермі, від якого відбираються непрямі проби (Ломбард та ін. (Lombard et al.), 2012 р.). Таке розширення гігієнічного аналізу та отриманих в результаті показників активізувало обговорення якості кормів та використання інокулянтів, але водночас підвищило важливість згодовування науково обґрунтованих, перевірених дослідженнями пробіотиків кожній тварині, на постійній основі. 

Дискусія завершується обговоренням того, як підтримка нормального стану шлунково-кишкового тракту і нормальної мікробіоти значно знижує ризик виникнення кишкових захворювань і клінічних спалахів. Ці аналізи і, що більш важливо, представлення отриманих показників дозволяють членам команди компанії Chr. Hansen обговорювати їх не лише з власником або менеджером стада, але й з нутриціоністом та ветеринаром-консультантом. 

Початкові зразки (ЗЗР, вода та комбінований гній) слід відбирати за 1-7 днів до згодовування пробіотика компанії Chr. Hansen, а наступні зразки (комбінований гній) відбирати між 30 і 45 днями. 

Додаткові зразки також можуть бути відібрані через 90 і 180 днів, але це не є обов’язковим.

 Результати вносяться у візуальну метрику, яка легко визначає, де зразок підпадає під класифікацію «відмінно», «добре», «середньо», «задовільно» або «незадовільно». Метрика ЗЗР містить дріжджі, плісняву, C. perfringens типу A, ентеробактерії, вомітоксин, зеараленон, афлатоксин і Т-2 (рис. 1а). Метрика води містить перелік коліформ та кишкової палички (рис. 1b), тоді як метрика комбінованого гною включає E. coli STEC, Salmonella sp., Clostridium perfringens та Clostridium perfringens типу A (рис. 1c).